1. Словник української мови в 11 томах

стривожитися

СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися.

За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів, заведе польське військо й силуватиме до унії й католицтва (Н.-Лев., VII, 1966, 20);

В понеділок в обідню пору прийшла з відпусту Явдоха. Вона дуже стривожилась, не заставши в хаті ні дочки, ні її скрині (Коцюб., І, 1955, 54);

Був певний [лісничий], що вона вже встигла дійти додому.. Дуже стривожився, коли дід Маврикій сказав йому, що Улянки ще не було (Донч., IV, 1957, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривожитися — стриво́житися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стривожитися — див. хвилюватися Словник синонімів Вусика
  3. стривожитися — [стриевожиетиес'а] -жус'а, -жиес':а, -жиец':а, -жац':а; нак. -оз'с'а, -ожтеис'а Орфоепічний словник української мови
  4. стривожитися — СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів... Словник української мови у 20 томах
  5. стривожитися — -жуся, -жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стривожитися — ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал. Словник синонімів української мови