1. Словник української мови в 11 томах

стригунець

СТРИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до стригу́н.

— Може, як позичить Данько грошей, то й стригунців придбаємо… Овес у нас добре зародив (Стельмах, II, 1962, 404);

— А я от що, панове, думаю: чим грати на гроші, так краще я поставлю двох хортів, а ти, Вурдило, став свого золотавого стригунця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 437);

*У порівн. — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме. Як стригунець іржатиме! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стригунець — стригуне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стригунець — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. стригунець — СТРИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до стригу́н. – Може, як позичить Данько грошей, то й стригунців придбаємо... Овес у нас добре зародив (М. Словник української мови у 20 томах
  4. стригунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до стригун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стригунець — ЛОША́ (маля кобили), ЛОША́ТКО пестл., ЛОШАЧО́К пестл., ЖЕРЕБ'Я́, КОНЕНЯ́ пестл., КОНЯ́ розм. рідше; СТРИГУ́Н, СТРИГУНЕ́ЦЬ пестл., СТРИЖЧА́ (однорічне лоша). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Словник синонімів української мови
  6. стригунець — Стригун, -на м. Годовалый лошонокъ, у котораго стригутъ гриву. Вас. 197. ум. стригунець. Словник української мови Грінченка