стригун
СТРИГУ́Н, а́, ч. Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву.
Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григ., Вибр., 1959, 276);
Трохи осторонь стояли другі меншенькі ясельця, а біля них Трохимова корова та конячка; хтось прив’язав туди ще й стригуна (Л. Янов., І, 1959, 167);
— А я на конях гасаю з дитинства. Ще піонеркою виховувала для армії.. стригунів (Логв., Літа.., 1960, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стригун — стригу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- стригун — див. кінь Словник синонімів Вусика
- стригун — СТРИГУ́Н, а́, ч. Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву. Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Грицько Григоренко)... Словник української мови у 20 томах
- стригун — стригу́н перукар (ст): Стриження коштувало у пересічного фризієра цілих десять крейцарів, або п'ять дутків; та студенти нашої кляси зробили велике відкриття, що стригун-жид при Домініканській вулиці, ч. 9 стриже за чотири крейцари, або за два дутки. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стригун — -а, ч. Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стригун — ЛОША́ (маля кобили), ЛОША́ТКО пестл., ЛОШАЧО́К пестл., ЖЕРЕБ'Я́, КОНЕНЯ́ пестл., КОНЯ́ розм. рідше; СТРИГУ́Н, СТРИГУНЕ́ЦЬ пестл., СТРИЖЧА́ (однорічне лоша). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Словник синонімів української мови