строма
СТРО́МА¹, и, ж.
1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини.
Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 56).
2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин.
Мініатюрна краплина рослинного соку, збільшена в десятки тисяч разів, мала вигляд неймовірно складної системи. Ось лише деякі складові її: оболонка, світле тло (строма) (Знання.., 8, 1973, 3).
СТРО́МА², и, ж., діал. Стромовина.
Дико Терек виє й скаче між крутих камінних стром (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 170);
На швидкій стромі плавати гарно, а може, навіть і небезпечно, тому завжди ці місця приваблюють багато народу (Собко, Звич. життя, 1957, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- строма — стро́ма 1 іменник жіночого роду у біології стро́ма 2 іменник жіночого роду провалля діал. Орфографічний словник української мови
- строма — див. безодня Словник синонімів Вусика
- строма — СТРО́МА¹, и, ж. 1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (з наук. літ.). 2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин. Словник української мови у 20 томах
- строма — I -и, ж. 1》 Сполучнотканинна основа багатьох органів і тканинних утворів в організмі людини й тварини. 2》 Безбарвна білкова основа пластид у рослин. II -и, ж., діал. Стромовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- строма — стро́ма (від грец. στρώμα – підстилка) 1. Сполучнотканинна основа органів та тканинних утворів в організмі людини та тварин. 2. Сплетення гіф у грибів, на поверхні або всередині якого утворюється спороношення. 3. Безбарвна білкова основа пластид у рослин. Словник іншомовних слів Мельничука
- строма — Строма, -ми ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Староб. у. Поліз по стромах. Св. Л. 38. Словник української мови Грінченка