стромляти

СТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРОМИ́ТИ, стромлю́, стро́миш; мн. стро́млять; док., перех.

1. у що, між що. Втикати, всовувати що-небудь у щось, між щось.

Не стромляй пальці між двері, бо прищикнуть (Укр.. присл.., 1963, 335);

— Ой боже мій..! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку, — тепер про мене стромляй руку в лемішку та й мішай (Н.-Лев., II, 1956, 324);

Олексій Максимович машинально виймає цигарку, запалює її і майже відразу ж починає стромляти в рот другу (Баш, На землі.., 1957, 22);

— Вранці дим курить із скирти Дороша! Стромиш руку — гаряча солома. Спарюється (Горд., Дівчина.., 1954, 237);

*Образно. — Коли королеві скучно, що він мав робити? — запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 227).

◊ Стромля́ти [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь.

— Він скрізь завше стромляє носа не в своє діло (Вас., IV, 1960, 22);

— Не люблю, як ото баби стромляють, де не слід їм, свого носа… (Кач., II, 1958, 54);

Стромля́ти ши́ю в за́шморг (ярмо́ і т. ін.) — ставити себе в несприятливі умови.

— Людей я, Тарасе Демидовичу, знаю, зуби на їх проїв. Це вам не Тит Назарович.. Добровільно ніхто шиї в зашморг не стромляє (Збан., Малин. дзвін, 1958, 292);

Який, справді, в заробітчанина вибір? Як не в Харитоненка, так в Кеніга треба стромляти шию в ярмо (Горд., Заробітчани, 1949, 31).

2. за що. Засовувати, закладати що-небудь за щось.

Він надівав чорного шкіряного кашкета.., за пояс стромляв дві білих гранати без капсулів і в руки брав жовтого портфеля невідомо з чим (Ю. Янов., І, 1958, 121);

Годиною пізніше він уже господарював у роті.. Стромляв пальці кожному за ремінь, шарпав до себе та визначав, чи досить туго підперезані орли (Гончар, III, 1959, 326).

3. за що. Настромлювати, насаджувати когось, щось на що-небудь.

За Дніпром, де ще не так давно.. гетьман Миколай Потоцький та Самійло Лащ вкупі з Вишневецьким обставляли шляхи шибеницями та залізними палями, стромляли, на ті палі козаків та хлопів, вже настала воля (Н.-Лев., VII, 1966, 164);

Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають [троянці] шматки соковиті, стромляють на рожна (Зеров, Вибр., 1966, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

стромляти

Значення в інших словниках