1. Словник української мови в 11 томах

строщити

СТРОЩИ́ТИ, строщу́, стро́щиш, док., перех.

1. розм. З силою поламати що-небудь.

Я тую.. калину Строщу і зламаю (Чуб., V, 1874, 284);

// перен. Знесилити, зломити кого-небудь фізично або морально.

— Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Мирний, III, 1954, 171).

2. вульг. Жадібно з’їсти що-небудь у великій кількості.

Рябка, тетерю, саламаху — Як не було: поїли [троянці] з маху І всі строщили сухарі (Котл., І, 1952, 167);

Отець Палладій строщив за чаєм черстві проскури, що лежали на тарілці (Н.-Лев., III, 1956, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строщити — строщи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. строщити — СТРОЩИ́ТИ, строщу́, стро́щиш, док., кого, що. 1. розм. З силою поламати що-небудь. Я тую .. калину Строщу і зламаю (П. Чубинський); // перен. Знесилити, зломити кого-небудь фізично або морально. – Пора спати. Словник української мови у 20 томах
  3. строщити — строщу, строщиш, док., перех. 1》 розм. З силою поламати що-небудь. || перен. Знесилити, зломити кого-небудь фізично або морально. 2》 вульг. Жадібно з'їсти що-небудь у великій кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. строщити — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. строщити — Строщи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Растрощить. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866. Ой я тую червону калину строщу і зламаю. Чуб. V. 284. 2) Сожрать, съѣсть съ жадностью. Всі строщили сухарі. Котл. Ен. IV. 19. Словник української мови Грінченка