1. Словник української мови в 11 томах

стругнути

СТРУГНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до струга́ти 1, 2.

Матвій підвівся, навпомацки знайшов своє весло, стругнув держало дідовим ножем (Стельмах, Хліб.., 1959, 443);

Капітан стругнув своїм ножиком паличку, лейтенант стиха насвистував, інші мовчали (Десняк, II, 1955, 409).

СТРУГНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., розм.

1. неперех. Втекти, поїхати, побігти куди-небудь.

Якби тільки то від мене залежало, то я б уже давно з Одеси стругнула в Болгарію (Л. Укр., V, 1956, 31).

2. перех. Те саме, що уда́рити 2.

Як стругне його по пиці (Сл. Гр.).

3. перех. Зробити що-небудь несподіване, незвичайне.

[Гострохвостий:] А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку! (Н.-Лев., II, 1956, 500).

◊ Стругну́ти шту́ку — те саме, що Устругну́ти шту́ку ( див. устругну́ти).

Задній офіцер задумав стругнути ще кращу штуку й повернув коня на шаплики з дьогтем та на бублики (Н.-Лев., III, 1956, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стругнути — стругну́ти 1 дієслово доконаного виду від: стругати стругну́ти 2 дієслово доконаного виду втекти Орфографічний словник української мови
  2. стругнути — СТРУГНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., що і без дод. Однокр. до струга́ти 1, 2. Матвій підвівся, навпомацки знайшов своє весло, стругнув держало дідовим ножем (М. Стельмах); Капітан стругнув своїм ножиком паличку, лейтенант стиха насвистував, інші мовчали (О. Словник української мови у 20 томах
  3. стругнути — (-ну, -неш) док., мол. Виблювати Як смішно всі внизу / Голівки задирають — / З балкона я стругнув (Ю. Позаяк, Шедеври). Словник жарґонної лексики української мови
  4. стругнути — I -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до стругати 1), 2). II -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Втекти, поїхати, побігти куди-небудь. 2》 перех. Те саме, що ударити 2). 3》 перех. Зробити що-небудь несподіване, незвичайне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стругнути — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. стругнути — Стругну́ти, -гну́, -не́ш гл. 1) Стругнуть. 2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав. Котл. Ен. 3) Ударить. Як стругне його по пиці. Лохв. у. 4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув! Лохв. у. Словник української мови Грінченка