струнко
СТРУ́НКО, присл.
1. Присл. до струнки́й 2, 3.
Струнко стоять високі стебла мальви, обнизані до самого вершечка гудзиками насіння (Стельмах, 2, 1962, 649);
Будинок її, єдиний на ціле селище двоповерховий, струнко здіймається з-поміж темної зелені парку (Гончар, Тронка, 1963, 134);
Рядами струнко йдуть баби, жінки, дівчата (Сос., І, 1957, 54).
2. Навитяжку, не рухаючись і не розмовляючи.
Моряки стоять струнко, дивляться на Гайдая і Стрижня (Корн., І, 1955, 43);
Враз дід став струнко, взяв під козирок і відрапортував (Донч., VI, 1957, 91);
// у знач. виг., військ., спорт. Уживається як команда, що вимагає стояти виструнчившись, навитяжку, не рухаючись і не розмовляючи.
Підбігаючи, хтось подає команду: — Струнко! Командир Богунського полку товариш Щорс! (Довж., І, 1958, 136).
Значення в інших словниках
- струнко — стру́нко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- струнко — пр., усі мож. пох. від СТРУНКИЙ; (стояти) наввипинки, руки по швах. Словник синонімів Караванського
- струнко — СТРУ́НКО, присл. 1. Присл. до струнки́й 2, 3. Струнко стоять високі стебла мальви, обнизані до самого вершечка гудзиками насіння (М. Стельмах); Будинок її, єдиний на ціле селище двоповерховий, струнко здіймається з-поміж темної зелені парку (О. Словник української мови у 20 томах
- струнко — присл. 1》 Присл. до стрункий 2), 3). 2》 Навитяжку, не рухаючись і не розмовляючи. || у знач. виг., військ., спорт. Уживається як команда, що вимагає стояти виструнчившись, навитяжку, не рухаючись і не розмовляючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- струнко — СТРУ́НКО (стояти, витягнувши руки по швах, не рухаючись і не розмовляючи), НАВИ́ТЯЖКУ. Сполоханий вартовий прокинувся, став навитяжку, жмурячись від світла (І. Цюпа). Словник синонімів української мови