струсонути

СТРУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр. Підсил. до струсну́ти.

Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька.. краплин (Стельмах, Правда.., 1961, 28);

Рибалки дружно виволокли сорочку на берег, струсонули, і на траві залопотіли хвостами дві довгі зелено-сірі щучки (Донч., VI, 1957, 266);

Ще подив його не минув, як Олена другою рукою вже міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула його при цьому, мов добрий дядько (Гончар, Таврія, 1952, 224);

— Ото, ув’язалася! — сердито кинув Павло, струсонувши русявим чубом (Кучер, Прощай.., 1957, 3);

Вибух у підвалі струсонув дім, і полум’я метнулося вгору (Петльов., Хотинці, 1949, 51);

Через якусь часинку випали гармат струсонули повітря (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 311);

Тетяна встала з лавки, гордовито струсонула плечима (Добр., Тече річка.., 1961, 84);

*Образно. Вечоріло. Сонце, досхочу накупавшись у хмарах і блакитних ополонках, струсонуло на сніги вінець проміння, кинуло на небосхил бузкові барви (Стельмах, Правда.., 1961, 23);

// безос.

Сплав струсонуло, рвонуло (Мур., Бук. повість, 1959, 33);

Не знаю, скільки я плив би і куди б заплив, коли б раптом не налетів на підводний камінь. Мене всього струсонуло, я відчув, що наштовхнувся на якусь твердь (Збан., Мор. чайка, 1959, 122).