1. Словник української мови в 11 томах

стручений

СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до стру́тити.

В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Фр., VIII, 1952, 267);

Загримить ненароком стручена з лави бартка… (Хотк., II, 1966, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стручений — стру́чений дієприкметник зіштовхнутий діал. Орфографічний словник української мови
  2. стручений — СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до стру́тити. В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав – не знати, чи сам від себе, чи стручений (І. Франко); // у знач. прикм. Загримить ненароком стручена з лави бартка... (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  3. стручений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до струтити. Великий тлумачний словник сучасної мови