1. Словник української мови в 11 томах

стріл

СТРІЛ, у, ч., розм. Те саме, що по́стріл.

— Стій! — неслось з берега, — будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (Коцюб., І, 1955, 351);

Раптом прокотивсь гарматний стріл (В Петька від страху здибилось волосся…), Він наче небо розколов навпіл (Бичко, Сійся.., 1959, 388);

Останній грізний стріл у безвісті потоне, і рідних і своїх обнімемо ми знов. Безсмертна ти в віках, о Арміє Червона, народів щит і меч, надія і любов! (Сос., II, 1958, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стріл — стріл іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. стріл — СТРІЛ, у, ч., розм. Те саме, що по́стріл. – Стій! – неслось з берега, – будемо стріляти! – Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (М. Коцюбинський); Раптом прокотивсь гарматний стріл (В Петька від страху здибилось волосся...), Він наче небо розколов навпіл (В. Бичко). Словник української мови у 20 томах
  3. стріл — стріл 1. постріл (ст): Цілий день нині б'ють гармати із Замкової гори. Надчетар Метельський сказав: “Кожний стріл поцілив”. Розумію, коли хтось стріляє з Замкової гори на Львів, мусить десь поцілити, але я йому цього не сказав (Боберський) 2. футб. удар (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. стріл — -у, ч., розм. Те саме, що постріл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стріл — ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Словник синонімів української мови
  6. стріл — Стріл, -лу м. Выстрѣлъ. За їдним стрілом убив дві качки. Н. Вол. у. Велів гармати нарихтувати, на Вирвингород стріли спускати. АД. I. 19. Словник української мови Грінченка