1. Словник української мови в 11 томах

стрілочка

СТРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́лка 1-4.

Зоя зняла плетені рукавички з зеленими стрілочками й показала Євгенові засмальцьовані руки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396);

Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібно стрілочки зеленої порослі (Кол., Терен.., 1959, 18);

*У порівн. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки (Кв.-Осн., II, 1956, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілочка — стрі́лочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрілочка — СТРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́лка 1–4. Зоя зняла плетені рукавички з зеленими стрілочками й показала Євгенові засмальцьовані руки (В. Словник української мови у 20 томах
  3. стрілочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до стрілка 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрілочка — Стрілочка, -ки ж. 1) ум. отъ стріла. 2) Родъ растенія. Обсади мене трьома зіллями: першим зіллям — гвоздичками, другим зіллям — васильками, третім зіллям — стрілочками. Маркев. 11. Словник української мови Грінченка