1. Словник української мови в 11 томах

стрілчатий

СТРІ́ЛЧАТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що стрілча́стий 1.

Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями (Вас., Вибр., 1954, 94);

Надворі ластівки стрілчаті Щебетали світло: щастя є! (Рильський, II, 1960, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілчатий — СТРІ́ЛЧАТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що стрілча́стий 1. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями (С. Васильченко); Надворі ластівки стрілчаті Щебетали світло: щастя є! (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  2. стрілчатий — -а, -е, рідко. Те саме, що стрілчастий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови