1. Словник української мови в 11 томах

стукати

СТУ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. чим і без додатка. Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін.

Довгий широкий маятник коло стінного годинника тихо стукав серед страшної тиші (Н.-Лев., II, 1956, 79);

Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб., І, 1955, 415);

Чує [мати], в хаті хтось стукає лядою (Цюпа, Три явори, 1958, 9);

*Образно. — Гармати — то грунт, — стукав своїм дерев’яним голосом генерал. — Поставлю дві гармати.., і маємо весь Львів у руках (Фр., III, 1950, 319);

// З силою ударяти, бити по чому-небудь.

Корній сам співав дужим голосом, зсунувши брови та від часу до часу стукаючи кулаком по столі (Л. Укр., III, 1952, 561);

Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Довж., І, 1958, 48);

// Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь, подавати стуком умовний сигнал.

— Сплять, видно. Треба стукати в кухонне вікно, щоб одсунули, — подумав він, уступаючи в двір (Мирний, III, 1954, 220);

Цього року ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Стельмах, І, 1962, 186);

*Образно. Смутна звістка обходила село, стукала тремтячими пальцями у вікна, викликала ладоських селян на занесені снігом вулички (Мик., II, 1957, 309);

Світанок стукає у скло Рожевим пальцем (Рильський, II, 1946, 118);

// Падаючи або торкаючись, ударяти по чому-небудь (про вітер, дощ і т. ін.).

Стука дощ у кришу [дах] (Граб., І, 1959, 339);

Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Зар., Світло, 1961, 67);

// Те саме, що стріля́ти¹.

Десь далеко дуже швидко, наче наввипередки, стукали зенітки (Перв., Дикий мед, 1963, 157);

// перен., розм. Друкувати на друкарській машинці;

// перен., розм. Минати, сповнюватися (про вік).

Професор гірко осміхнувся своїм думкам.. Минає сімдесят один рік! На жаль — не обминає. Стукає! Найдошкульніше слово серед інших слів. З кожною річницею стукає міцніше (Вол., Місячне срібло, 1961, 50).

Сту́кати па́льцем по ло́бі див. па́лець.

2. Сильно битися, пульсувати внаслідок збудження, переживання і т. ін. (про серце, кров).

Її серце зворушується болісним передчуттям і стукає несамовито (Коб., І, 1956, 343);

Збуджено від передчуття майбутніх пригод і тайгової волі стукало серце (Донч., II, 1956, 27);

Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Дмит., Розлука, 1957, 150);

// безос.

Нарешті він захекався, не міг більше дихати, у скронях стукало й дзвеніло (Мик., II, 1957, 327).

◊ У стук се́рце сту́кає (сту́кало) див. се́рце.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукати — (утворювати короткі звуки стукотом по чомусь) бити, стукотіти, (сильно) грюкати, гримати, тарабанити. Словник синонімів Полюги
  2. стукати — сту́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стукати — (по чім) вдаряти, БИТИ, гримати, тарахкати; (у вікно) тарабанити, (у двері) ГРЮКАТИ; (на друк, машинці) друкувати; (- серце) битися; (- роки) минати /н. їй стукнуло 40/; (на кого) Ф. доносити; стукотіти; п! ТОРОХКОТІТИ. Словник синонімів Караванського
  4. стукати — I барабанити (пальцями), вигрюкувати, вистукувати, вицокувати, гамселити, гримкотіти, грякати, грюкати, клецькати, погрюкувати, постукувати, тарабанити, трахкати, трахкотіти, цокати, цокотіти Фразеологічні синоніми: вибивати дріб на барабані... Словник синонімів Вусика
  5. стукати — СТУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим і без дод. Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло стінного годинника тихо стукав серед страшної тиші (І. Словник української мови у 20 томах
  6. стукати — сту́кати: ◊ сту́кати до святого Петра́ вул. померти (ст): Маєш щастя, Адасю, якщо б ти хоч на словечко змінив код, то вже тепер стукав би до святого Петра... (Загачевський)|| = зламатися ◊ той, хто сту́кає на добрий день вул. квартирний злодій, який краде вдосвіта або зранку (ст)|| = злодій Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. стукати — Стук, грюк, аби з рук. Коли погано працюють, бо хочуть пошвидше позбутися роботи. Стукотить, гуркотить, комар з дуба летить. Коли хтось зчиняє багато галасу. Щастя на кожних дверях колись стукає. Щастя колись приходить до кожної людини. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. стукати — Аю, -аєш, недок. Доносити. Хтось із наших точно начальству стукає. Словник сучасного українського сленгу
  9. стукати — (-аю, -аєш) недок. 1 на кого; крим., жрм. Доносити на когось. БСРЖ, 573; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97; ЯБМ, 2, 394. 2. муз. Барабанити; бити в барабан. ПСУМС, 67. Словник жарґонної лексики української мови
  10. стукати — -аю, -аєш, недок. 1》 чим і без додатка. Створювати стук, шум під час ударів, поштовхів, коливань, розривів і т. ін. || З силою ударяти, бити по чому-небудь. || Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь, подавати стуком умовний сигнал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. стукати — сту́кати / посту́кати у две́рі до кого і без додатка. 1. Звертатися до кого-небудь з якимось проханням, добиватися чогось. — Не сидіть, стукайте, Петре, в двері до начальства, видадуть ордер (З газети); Уже тепер маємо чим похвалитися. Фразеологічний словник української мови
  12. стукати — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  13. стукати — Стукати, -каю, -єш гл. Стучать. У двері стукав, добувався. Котл. Ен. ІІІ. 11. Словник української мови Грінченка