стукотати
СТУКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до сту́кати.
В пекарні стукотять ножі, — кухарі обід готують (Н.-Лев., І, 1956, 149);
З ранку й до ночі.. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (Гончар, Таврія, 1952, 33);
— Давай, Івасю, удвох стукотати! — сказав Карпо і почав кулаком вибивати у двері (Мирний, І, 1954, 270);
Краплинки дощу стукотять у віконце (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 89);
На машинці стукотіла одна машиністка — білява тендітна панночка (Головко, II, 1957, 80);
Дівчинка йде серед ночі, І не поверне назад. Серце ледь чутно стукоче… Серце не підведе! (Бичко, Вогнище, 1959, 216);
У Роксани дрібно-дрібно стукотіло серце, дрижали від радості руки і ноги (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 149);
// безос.
Знову настала тиша, і Андрій чув, як у нього від напруження стукотіло в скронях (Гур., Наша молодість, 1949, 131).
Значення в інших словниках
- стукотати — стукота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стукотати — див. звучати Словник синонімів Вусика
- стукотати — СТУКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до сту́кати. В пекарні стукотять ножі, – кухарі обід готують (І. Нечуй-Левицький); З ранку й до ночі .. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (О. Словник української мови у 20 томах
- стукотати — -очу, -очеш і стукотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до стукати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стукотати — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- стукотати — Стукота́ти, -чу́, -тиш гл. Стучать. Стукотить — грімотить, мов сто коней біжить. Словник української мови Грінченка