1. Словник української мови в 11 томах

стулець

СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць.

Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Мирний, V, 1955, 219);

— Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (Вас., II, 1959, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стулець — сту́лець іменник чоловічого роду стілець розм. Орфографічний словник української мови
  2. стулець — Стілець, дзиґлик, див. сидіння Словник чужослів Павло Штепа
  3. стулець — СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць. Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Панас Мирний); – Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. стулець — -льця, ч., розм. Те саме, що стілець. Великий тлумачний словник сучасної мови