1. Словник української мови в 11 томах

ступир

СТУПИ́Р, я́, ч., діал. Товкач.

Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Щог., Поезії, 1958, 195);

Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (Свидн., Люборацькі, 1955, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ступир — ступи́р іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. ступир — СТУПИ́Р, я́, ч., діал. Товкач. Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Я. Щоголів); Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  3. ступир — -я, ч., діал. Товкач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ступир — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні). Словник синонімів української мови