ступати
СТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. сту́плять; док.
1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось.
Намагаючись як можна тихше ступати на дерев’яні сходи, не зачинивши за собою дверей, пішов [Федір Прохорович] до хати будити своїх хлопців (Трубл., І, 1955, 124);
Вона ступала в дощові калюжі (Мал., Чотири літа, 1946, 189);
Усі рушили слідом за ним і пішли самою кромкою берега, ступаючи інколи в воду (Смолич, V, 1959, 35);
Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Н.-Лев., III, 1956, 317);
Поночі він ненароком ступив батькові на руку (Епік, Тв., 1958, 389);
Він зупинявся біля тинів, вибирав місце, куди ступити, щоб у свої постоли не набрати крижаної води (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14);
// Ставати на що-небудь.
Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала ретельно обслідувати, чому ж таки погасла лампадка (Донч., III, 1956, 22).
◊ Ку́рці ступи́ти ні́де — те саме, що Ку́рці ні́де клю́нути ( див. ку́рка).
Хати ліпились одна побіля одної, а на городі — курці ступити ніде було (Головко, А. Гармаш, 1971, 354);
На крива́вий шлях ступа́ти (ступи́ти) див. крива́вий;
Не зна́ти, на яку́ ступи́ти:
а) догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь.
Кінчалося те все рясними безпричинними сльозами.. А стара.. не знала вже, на яку й ступити, яким духом дихнути. — Що тобі, моя ясонько, що тобі, золото? (Хотк., II, 1966, 33);
Гнат Ступа буквально не знав, на яку йому ступити перед молодою дояркою (Вол., Дні.., 1958, 125);
б) почувати себе дуже незручно.
Вона так відріже, так обсоромить усякого, що не знатиме, на яку ногу ступити! (Кв.-Осн., II, 1956, 427);
Нога́ не сту́пить див. нога́;
Ного́ю ступи́ти ні́де — немає вільного місця.
Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються (Гончар, Тронка, 1963, 31);
Ступа́ти (ступи́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу) див. слизьки́й;
Ступа́ти (ступи́ти) на хистку́ кла́дку див. хистки́й;
Ступи́ти не дава́ти — переслідувати кого-небудь, присікуватися до когось.
Почала братова мене знов допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: ..та те не добре, та се не гаразд! (Вовчок, І, 1955, 13).
2. Переставляючи ноги, роблячи кроки, змінювати місце в просторі, рухатися, йти (про людину або тварину).
Під ним коник вороненький Насилу ступає (Шевч., І, 1951, 7);
Іде Давид по дорозі, ступає широко (Головко, II, 1957, 10);
Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку (Томч., Готель.., 1960, 70);
Мінери повільно ступали, виставивши вперед тонкі держаки міношукачів (Перв., Дикий мед, 1963, 18);
Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Мирний, І, 1949, 127);
Ступивши кілька кроків, я зупинявся, щоб подивитись, чи не збились з дороги мої товариші (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19);
*Образно. Вечір нечутно ступав по землі (Кочура, Родина.., 1962, 37);
Селом ступала, збиваючи клуби пороху, розпалена, до безумства смілива, на все готова народна помста (Вільде, Сестри.., 1958, 269).
◊ Крок у крок ступа́ти див. крок;
Кро́ку не мо́же (не міг і т. ін.) ступи́ти; І кро́ку не сту́пить (не сту́плять) див. крок;
Кро́ку ступи́ти не мо́жна — про неможливість вільно діяти;
Не го́ден у слід ступи́ти див. слід¹;
Слід у слід ступа́ти див. слід¹;
Ступа́ти [нога́] в но́гу див. нога́.
3. Роблячи крок, входити куди-небудь.
Василенко ступає на подвір’я, а Созоненко з розмаху гасить хвірткою місячну рамку (Стельмах, II, 1962, 96);
Вставив ключ в замок пудовий І ступив паша в темницю (Нагн., Вибр., 1957, 271);
Двері раптом відчинились, і до хати ступив секретар комсомольської організації (Довж., І, 1958, 73);
Він ступив до кімнати і зупинився, вражений. Кімната була червона, ніби охоплена полум’ям (Загреб., Спека, 1961, 74);
// Потрапляти куди-небудь, опинятися десь.
Роман з порога ступає на лісову доріжку, і його ще наздоганяють клапті незакінченої розмови сторожа (Стельмах, І, 1962, 338);
Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор’їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський (Зеров, Вибр., 1966, 221);
Як тільки віддалилася вітчизна, ще не ступивши на чужу землю, зрозумів [М. Гоголь]: він за кордоном (Полт., Повість.., 1960, 395);
// Входити, в’їжджати куди-небудь.
— А тут він.. за Джмелями з голоблею ганявся. Нащо вони тобі здалися? Німці ж тільки ступлять — тебе ж першого на шворку, горе ти моє нещасне… (Тют., Вир, 1964, 371).
◊ Не ступа́ла [людська́] нога́ див. нога́.
4. у сполуч. із сл. з ноги на ногу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переступати.
Ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу (Коцюб., II, 1955, 230).
5. перев. із сл. путь, шлях і т. ін., перен. Починати інший спосіб життя, діяти в іншому напрямку.
— Треба йти в колгосп. На нову путь ступати. Годі вам шкапинкою на смужечці крутитися (Коцюба, Нові береги, 1959, 359);
За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Граб., І, 1959, 82);
Слідом за російським народом на шлях соціалізму першим ступив народ України (Рад. Укр., 18.I 1951, 3).
6. тільки наказ. сп. ступа́й, ступа́йте. Уживається як наказ або прохання піти куди-небудь або залишити когось, щось.
— Ступай до поліції! — приказав Забіяка (Мирний, І, 1954, 261);
— Іди, тебе обрали на кошового! — Змилуйтеся, панове, — сказав Кирдяга, — який з мене кошовий. — Ступай, кажуть тобі! — кричали запорожці (Довж., І, 1958, 234);
— Ступайте увесь народ до волості; губернатор приїхав, збирайтесь усі (Кв.-Осн., II, 1956, 149).
Значення в інших словниках
- ступати — (впевнено йти) крокувати, (йти просто) простувати, прямувати, (дрібно і швидко) чимчикувати. Словник синонімів Полюги
- ступати — ступа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ступати — (на що) наступати, ставати <�ногою>, ставити ногу; (гордо) крокувати, виступати, іти, ПРЯМУВАТИ, ф. ЧИМЧИКУВАТИ; (до хати) ЗАХОДИТИ; (на берег) виходити; (з ноги на ногу) переступати; (на чиюсь землю) опинятися на чім; (на шлях борні) ставати... Словник синонімів Караванського
- ступати — див. іти Словник синонімів Вусика
- ступати — СТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. сту́плять; док. 1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. Словник української мови у 20 томах
- ступати — -аю, -аєш, недок., ступити, ступлю, ступиш; мн. ступлять; док. 1》 перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. || Ставати на що-небудь. Не знати, на яку ступити — а) догоджати кому-небудь, запобігати перед кимось; б) почувати себе дуже незручно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ступати — нога́ людська́ не ступа́ла перев. де. Ніхто ніколи не ходив, не бував, не жив і т. ін. десь, нікого не було де-небудь. — Смішно говорити — це біла пляма! — Еге ж, нога людська не ступала,— загув громоподібним басом високий геолог (О. Фразеологічний словник української мови
- ступати — ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ) (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ (УСТУПА́ТИ), ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- ступати — Ступа́ти, -па́ю, -єш сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Шевч. Ступай сміло: куля не візьме. ЗОЮР. І. 97. Широко ступав Марко. Стор. МПр. 25. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Грин. III. 384. Словник української мови Грінченка