1. Словник української мови Грінченка

ступати

Ступа́ти, -па́ю, -єш

сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Шевч. Ступай сміло: куля не візьме. ЗОЮР. І. 97. Широко ступав Марко. Стор. МПр. 25. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Грин. III. 384. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Ном. № 3189. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. МВ. (О. 1862. III. 47). ступити в божу путь. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь. Г. Барв. 540.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ступати — (впевнено йти) крокувати, (йти просто) простувати, прямувати, (дрібно і швидко) чимчикувати. Словник синонімів Полюги
  2. ступати — ступа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ступати — (на що) наступати, ставати <�ногою>, ставити ногу; (гордо) крокувати, виступати, іти, ПРЯМУВАТИ, ф. ЧИМЧИКУВАТИ; (до хати) ЗАХОДИТИ; (на берег) виходити; (з ноги на ногу) переступати; (на чиюсь землю) опинятися на чім; (на шлях борні) ставати... Словник синонімів Караванського
  4. ступати — див. іти Словник синонімів Вусика
  5. ступати — СТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. сту́плять; док. 1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. Словник української мови у 20 томах
  6. ступати — -аю, -аєш, недок., ступити, ступлю, ступиш; мн. ступлять; док. 1》 перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. || Ставати на що-небудь. Не знати, на яку ступити — а) догоджати кому-небудь, запобігати перед кимось; б) почувати себе дуже незручно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ступати — нога́ людська́ не ступа́ла перев. де. Ніхто ніколи не ходив, не бував, не жив і т. ін. десь, нікого не було де-небудь. — Смішно говорити — це біла пляма! — Еге ж, нога людська не ступала,— загув громоподібним басом високий геолог (О. Фразеологічний словник української мови
  8. ступати — ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ) (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ (УСТУПА́ТИ), ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. ступати — СТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. сту́плять; док. 1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. Словник української мови в 11 томах