ступати

СТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. сту́плять; док.

1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось.

Намагаючись як можна тихше ступати на дерев'яні сходи, не зачинивши за собою дверей, пішов [Федір Прохорович] до хати будити своїх хлопців (М. Трублаїні);

Вона ступала в дощові калюжі (А. Малишко);

Усі рушили слідом за ним і пішли самою кромкою берега, ступаючи інколи в воду (Ю. Смолич);

Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (І. Нечуй-Левицький);

Поночі він ненароком ступив батькові на руку (Г. Епік);

Він зупинявся біля тинів, вибирав місце, куди ступити, щоб у свої постоли не набрати крижаної води (С. Чорнобривець);

// Ставати на що-небудь.

Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала ретельно обслідувати, чому ж таки погасла лампадка (О. Донченко).

2. Переставляючи ноги, роблячи кроки, змінювати місце в просторі, рухатися, йти (про людину або тварину).

Під ним коник вороненький Насилу ступає (Т. Шевченко);

Іде Давид по дорозі, ступає широко (А. Головко);

Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку (М. Томчаній);

Мінери повільно ступали, виставивши вперед тонкі держаки міношукачів (Л. Первомайський);

Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Панас Мирний);

Ступивши кілька кроків, я зупинявся, щоб подивитись, чи не збились з дороги мої товариші (Ю. Збанацький);

* Образно. Вечір нечутно ступав по землі (П. Кочура);

Селом ступала, збиваючи клуби пороху, розпалена, до безумства смілива, на все готова народна помста (Ірина Вільде).

3. Роблячи крок, входити куди-небудь.

Василенко ступає на подвір'я, а Созоненко з розмаху гасить хвірткою місячну рамку (М. Стельмах);

Вставив ключ в замок пудовий І ступив паша в темницю (М. Нагнибіда);

Він ступив до кімнати і зупинився, вражений. Кімната була червона, ніби охоплена полум'ям (П. Загребельний);

// Потрапляти куди-небудь, опинятися десь.

Роман з порога ступає на лісову доріжку, і його ще наздоганяють клапті незакінченої розмови сторожа (М. Стельмах);

Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський (М. Зеров);

Як тільки віддалилася вітчизна, ще не ступивши на чужу землю, зрозумів [М. Гоголь]: він за кордоном (О. Полторацький);

// Входити, в'їжджати куди-небудь.

– А тут він .. за Джмелями з голоблею ганявся. Нащо вони тобі здалися? Німці ж тільки ступлять – тебе ж першого на шворку, горе ти моє нещасне... (Григорій Тютюнник).

4. у сполуч. зі сл. з ноги на ногу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переступати.

Ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу (М. Коцюбинський).

5. перев. зі сл. путь, шлях і т. ін., перен. Починати інший спосіб життя, діяти в іншому напрямку.

– Треба йти в колгосп. На нову путь ступати. Годі вам шкапинкою на смужечці крутитися (Г. Коцюба);

За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (П. Грабовський);

Слідом за російським народом на шлях соціалізму першим ступив народ України (з газ.).

6. тільки наказ. сп. ступа́й, ступа́йте. Уживається як наказ або прохання піти куди-небудь або залишити когось, щось.

– Ступай до поліції! – приказав Забіяка (Панас Мирний);

– Іди, тебе обрали на кошового! – Змилуйтеся, панове, – сказав Кирдяга, – який з мене кошовий. – Ступай, кажуть тобі! – кричали запорожці (О. Довженко);

– Ступайте увесь народ до волості; губернатор приїхав, збирайтесь усі (Г. Квітка-Основ'яненко).

За труно́ю іти́ (ступа́ти) див. іти́.

◇ Вступа́ти (ступа́ти, става́ти) / вступи́ти (ступи́ти, ста́ти) на шлях (на доро́гу, на сте́жку) див. вступа́ти¹;

(1) В тропу́ ступа́ти чию – іти за ким-небудь, наслідувати кого-небудь;

(2) [І (ні)] кро́ку не [мо́жна (могти́)] ступи́ти (зроби́ти):

а) (де) не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.).

Жоден співробітник не може ступити кроку без цензури головного редактора, а той головний редактор ніколи не має своєї думки, а лише нюхає, звідки вітер віє (І. Франко);

Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (із журн.);

б) (без кого) бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін.

Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб);

Та сама Ориська, що ще перед місяцем не вміла одного кроку зробити без Дарки, .. вимикається з-під опіки, ступає на власні ноги й іде... (Ірина Вільде);

– Ви без мене ні кроку ступити не можете, а на кожному кроці зневажаєте? (Р. Іваничук);

(3) [І] на порі́г не ступи́ти до кого – не зайти кудись, не завітати до кого-небудь, не навідати когось (перев. через образу, неприємності від кого-небудь і т. ін.).

Почервонів [дід], розсердився: – Я до тебе по-доброму, а ти так до мене? Як ти така, покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе не ступлю. Не ходи й ти до мене! (С. Васильченко);

(4) [І] ного́ю не ступи́ти куди – не зайти кудись, не завітати до кого-небудь.

– У попа ж три шафи книг. – Хай і двадцять три, а я, Григорію Михайловичу, до нього й ногою не ступлю (М. Стельмах);

// ніколи не бувати де-небудь, у кого-небудь.

– А Матвій Боцюн і ногою не ступив на Морозенкове подвір'я (М. Стельмах);

Іти́ (ступа́ти) / піти́ (ступи́ти) у слід див. іти́;

Іти́ (схо́дити, ступа́ти) в гріб (в гроб, до гро́бу) див. іти́;

Крок у крок іти́ (ступа́ти) див. іти́;

Ку́рці ступи́ти ні́де див. ку́рка;

Не го́ден [і] в слід ступи́ти див. го́дний;

Не дава́ти / не да́ти кро́ку ступи́ти <�Ступи́ти не да́ти> див. дава́ти;

Не зна́ти, на яку́ ступи́ти (ста́ти) див. зна́ти;

(5) Ні́де ку́рці ступи́ти – дуже тісно де-небудь.

Хати ліпились одна побіля одної, а на городі – курці ступити ніде було (А. Головко);

Нога́ людська́ не ступа́ла див. нога́;

Нога́ [ніко́ли (бі́льше)] не сту́пить (не бу́де) див. нога́;

(6) Ного́ю ступи́ти (ста́ти) ні́де – немає вільного місця, все заповнено чимось.

Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються (О. Гончар);

Ступну́ти ні́де.

А квітник біля хати – це вже Гаїнчине діло. Стільки квіток, що й ступнути скоро ніде буде (Б. Грінченко);

Семими́льними кро́ками йти (просува́тися, ступа́ти і т. ін.) див. іти́;

Става́ти (ступа́ти) / ста́ти (ступи́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу) див. става́ти;

(7) Ступа́ти / ступи́ти на крива́вий шлях – чинити вбивства.

[Кассандра:] Стій! Невже пора ступати нам на шлях кривавий? (Леся Українка);

(8) Ступа́ти / ступи́ти на хистку́ (хитку́) кла́дку (на похи́лу сте́жку) – починати себе поводити всупереч встановленим моральним правилам.

– Але вона посковзнулась: стала покриткою, та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (І. Нечуй-Левицький);

Ліда не пригадає, як і коли він ступив на похилу стежку (Ю. Мушкетик);

(9) Ступи́ти не да́ти (д) див. дава́ти;

У тропі́ (тропо́ю) іти́ (ступа́ти, прибіга́ти і т. ін.) / піти́ (прийти́, прибі́гти і т. ін.) див. іти́.