1. Словник української мови в 11 томах

стяжка

СТЯ́ЖКА¹, и, ж.

1. Те саме, що сму́га 1.

Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Мирний, І, 1949, 248);

Почерез вилом в мурах бачиться блакить неба, срібна стяжка ріки, далекий.. краєвид (У. Кравч., Вибр., 1958, 301).

2. Вузька смужка тканини, що використовується як прикраса або для оздоблення чого-небудь; стрічка.

Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка з визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П. Куліш, Вибр., 1969, 291);

Вплести стяжку коневі до гриви; *У порівн. Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (Коб., До світа, 1905, 55).

СТЯ́ЖКА², и, ж., спец.

1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти 1.

На Дарницькому вагоноремонтному заводі стала до ладу нова дільниця стяжки, її продукція йде в лісову промисловість для зв’язування деревини (Веч. Київ, 25.III 1968, 1).

2. Те, чим стягають, з’єднують, скріплюють що-небудь.

Набір [меблів] складається з 18 типів щитів, виготовлених зі стяжками.. для зчеплення (Знання.., 1, 1965, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стяжка — (смуга тканини у вигляді прикраси) стьожка, діал. бинда. Словник синонімів Полюги
  2. стяжка — стя́жка 1 іменник жіночого роду смуга * Але: дві, три, чотири стя́жки стя́жка 2 іменник жіночого роду зчеплення * Але: дві, три, чотири стя́жки Орфографічний словник української мови
  3. стяжка — СТЯ́ЖКА¹, и, ж. 1. Те саме, що сму́га 1. Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Панас Мирний); Почерез вилом в мурах бачиться блакить неба, срібна стяжка ріки, далекий .. краєвид (Уляна Кравченко). Словник української мови у 20 томах
  4. стяжка — I -и, ж. 1》 Те саме, що смуга 1). 2》 Вузька смужка тканини, що використовується як прикраса або для оздоблення чого-небудь; стрічка. II -и, ж., спец. 1》 Дія за знач. стягти, стягнути, стягати 1). 2》 Те, чим стягають, з'єднують, скріплюють що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стяжка — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови
  6. стяжка — Конструктивний елемент, докл. див. затяжка. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. стяжка — Стяжка, -ки ж. 1) ум. отъ стяга. 2) = стьожка. Гол. Од. 77. ум. стяжечка. Словник української мови Грінченка