стійло

СТІ́ЙЛО, а, с.

1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику.

Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір’я, де, очевидно, було його стійло (Мокр., Слід.., 1969, 4);

Корови.. одна по одній.. В стійла лагідно пішли (Вирган, Квіт. береги, 1950, 24);

// Взагалі приміщення для утримання худоби.

Знай, коза, своє стійло (Номис, 1864, № 991);

Випасання свиней на картоплі дає великий економічний ефект. Вони поїдають її з більшою охотою і дають значно більший щодобовий приріст живої ваги, ніж при згодовуванні її у стійлі (Картопля, 1957, 9);

// Станок для доїння, огляду худоби і т. ін.

Доїльні стійла розміщені так, що всі операції при машинному доїнні доярка виконує навстоячки (Наука.., 7, 1961, 28);

// перен., розм., рідко. Убоге житло людини.

Летіла [ріка] швидко, мов не хтіла Вдивлятись довше, глибше, ближче В життя нужденне, в бідні стійла Тих, що засіли те сели́ще (Фр., X, 1954, 185).

◊ Загна́ти на сті́йло кого, зневажл. — приборкати, примусити коритися кого-небудь.

[Жінки:] Ось ідуть сюди черниці. Вони тебе заженуть на стійло (Мирний, V, 1955, 77);

Зна́ти своє́ сті́йло, зневажл. — те саме, що Зна́ти своє́ мі́сце ( див. місце).

Федір хоч і зове його [пана] тепер кумом, а своє стійло зна..! (Мирний, IV, 1955, 227).

2. Секція в залізничному депо, признач. для ремонту одного паровоза.

Паровоз Артема Глоби стояв під парами в крайньому стійлі (Кучер, Зол. руки, 1948, 265).

3. Місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку.