стілько

СТІ́ЛЬКО, займ., присл., діал. Стільки.

Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи (Мирний, IV, 1955, 32);

[Степан:] Мабуть, у тебе стілько честі, як у цигана правди (Кроп., І, 1958, 409);

— Ой, братику, соколоньку, Прийми мене на зимоньку. — Сестро моя, перепілко, Коли в тебе діток стілько (Укр.. лір. пісні, 1958, 441).

Не сті́лько…, скі́лько… — те саме, що Не сті́льки…, скі́льки… ( див. сті́льки).

В них є хатчина та й помірочок, то не стілько цього хісна, скілько короводів [клопоту] за податки (Март., Тв., 1954, 46).