суб’єктивний

СУБ’ЄКТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до суб’єктивізму (у 1, 2 знач.).

∆ Суб’єкти́вний ідеалі́зм, філос. — те саме, що суб’єктиві́зм 1.

2. Стос. до суб’єкта, людини, особи; пов’язаний з діями суб’єкта.

Суб’єктивний фактор історії.. — це самі люди, що здійснюють виробництво матеріальних благ і діють в залежності від об’єктивних умов (Ком. Укр., 1, 1960, 51);

Психіка як продукт мозку є суб’єктивним відображенням об’єктивної дійсності (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453).

3. Який відображає думки, переживання і т. ін. тільки даного суб’єкта; особистий, індивідуальний.

При аналізі словників дожовтневого часу слід пам’ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб’єктивні смаки та уподобання, а й класові, групові інтереси (Рильський, IX, 1962, 125);

— Невже це тільки моє суб’єктивне відчуття, інтуїція? — подумала вона (Донч., V, 1957, 470);

// у знач. ім. суб’єкти́вне, ного, с. Те, що відображає думки, переживання і т. ін. тільки даного суб’єкта; особисте.

Наперед застерігаю, що там [у спогадах], певне, не мало буде суб’єктивного (Л. Укр., V, 1956, 394);

// Упереджений, не об’єктивний.

Суб’єктивне рішення.