суб’єкт

СУБ’Є́КТ, а, ч.

1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності.

Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв’язків, відносин, практики, в яких перебуває суб’єкт пізнання (Знання.., 4, 1974, 6).

2. книжн. Особа, група осіб, організація і т. ін., яким належить активна роль у певному процесі, акті.

В капіталістичних державах зібралося багато горючого матеріалу, так само, як і в тих країнах, які досі розглядалися лише як об’єкти, а не суб’єкти історії, — тобто в колоніальних і напівколоніальних; тому цілком можливо, що в цих країнах, рано чи пізно, і зовсім несподівано, вибухнуть повстання, великі бої і революції (Ленін, 44, 1974, 33);

Обиватель став тепер об’єктом і суб’єктом. Він купував книжки, він їх і судив (Смолич, Мир.., 1958, 327).

3. юр. Особа або організація як носій певних прав і обов’язків.

Українська РСР, як суб’єкт міжнародного права, дістала міжнародне визнання в першу чергу тому, що вона використала всі переваги, які випливають з її членства в Союзі РСР (Іст. УРСР, II, 1956, 628).

4. мед. Людина як носій певних фізичних і психічних якостей; людина як об’єкт дослідження.

Істеричний суб’єкт живе більшою або меншою мірою.. емоціональним життям (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 153).

5. розм. Людина, особа.

В кімнату увіходить Спичаковський. Це високий, худорлявий суб’єкт з гордо піднесеною головою (Коч., II, 1956, 20);

— Листа приніс якийсь невідомий суб’єкт (Кол., Терен.., 1959, 125);

// Про людину з негативними рисами характеру, непривабливою або підозрілою зовнішністю.

Підійшов п’яний суб’єкт і попросив закурити (Дмит., Розлука, 1957, 209);

[Начальник станції:] Романченко, подивись, що це за суб’єкт сидить (Корн., І, 1955, 157).

6. лог. Предмет судження.

7. грам. Те саме, що пі́дмет¹.

Суб’єкт — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і підмет (Сл. лінгв. терм., 1957, 187).