суб’єкт
суб’є́кт
(від лат. subjectum – підкладене)
1. Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт.
2. юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки.
3. У граматиці – підмет.
4. У логіці – частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка.
5. Переносно – презирлива назва особи, яку не хочуть називати.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суб’єкт — Суб’є́кт. Продавець, прикажчик. Дуже часто можна стрінути погляд, мовто в торг[овельній] академії "учать на склепових суб'єктів ”. Се з ґрунту хибна думка (Б., 1907, 90, 1) // пол. subiekt — 1) заст. продавець, прикажчик, 2) суб’єкт (як філософське поняття). Українська літературна мова на Буковині
- суб’єкт — Суб’є́кт, -та, -тові; -є́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суб’єкт — СУБ’Є́КТ, а, ч. 1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності. Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв’язків, відносин, практики... Словник української мови в 11 томах