суб’єкт
Суб’є́кт. Продавець, прикажчик. Дуже часто можна стрінути погляд, мовто в торг[овельній] академії "учать на склепових суб'єктів ”. Се з ґрунту хибна думка (Б., 1907, 90, 1)
// пол. subiekt — 1) заст. продавець, прикажчик, 2) суб’єкт (як філософське поняття).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суб’єкт — суб’є́кт (від лат. subjectum – підкладене) 1. Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2. юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3. У граматиці – підмет. Словник іншомовних слів Мельничука
- суб’єкт — Суб’є́кт, -та, -тові; -є́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суб’єкт — СУБ’Є́КТ, а, ч. 1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності. Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв’язків, відносин, практики... Словник української мови в 11 томах