1. Словник української мови в 11 томах

суголовок

СУГОЛО́ВОК, вка, ч., розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка.

Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 120);

Фургони повернули вузьким суголовком до.. куреня (Н.-Лев., II, 1956, 32);

Микола знав, що.. суголовками він добереться до широкої польової дороги, яка допровадить його до рідного села (Гжицький, У світ.., 1960, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суголовок — су́головок іменник чоловічого роду суголо́вок іменник чоловічого роду межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка розм. Орфографічний словник української мови
  2. суголовок — СУГОЛО́ВОК, вка, ч., розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка. Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (М. Драй-Хмара); Фургони повернули вузьким суголовком до .. куреня (І. Словник української мови у 20 томах
  3. суголовок — -вка, ч. 1》 розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка. 2》 Частина вуздечки, що одягається на голову коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суголовок — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Словник синонімів української мови
  5. суголовок — Су́головок, -ловка; -ловки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. суголовок — Суголо́вок, -вка м. 1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у. 2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у. Словник української мови Грінченка