1. Словник української мови в 11 томах

суголосний

СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е.

1. Те саме, що співзву́чний.

Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Смолич, Мир.., 1958, 70);

Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували, суголосні з тишею і теплом липневого вечора (Голов., Тополя.., 1965, 86);

Великі поети — завжди сучасники для нових поколінь, які щоразу відкривають у них нове, суголосне своїй добі (Рильський, III, 1956, 249).

2. заст. Приголосний.

Наші голосні й суголосні літери [звуки] в його виходили такими твердими та шерсткими, ніби він ставив ъ перед кожною (Н.-Лев., І, 1956, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суголосний — су́голосний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. суголосний — Гармонійний, р. зграйний; (з чим, чому) співзвучний. Словник синонімів Караванського
  3. суголосний — -а, -е. 1》 Те саме, що співзвучний. 2》 заст. Приголосний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суголосний — СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е. 1. Те саме, що співзву́чний. Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували, суголосні з тишею і теплом липневого вечора (С. Словник української мови у 20 томах
  5. суголосний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Словник синонімів української мови