суголосний

Значення в інших словниках

1. суголосний — Гармонійний, р. зграйний; (з чим, чому) співзвучний. Словник синонімів Караванського
2. суголосний — -а, -е. 1》 Те саме, що співзвучний. 2》 заст. Приголосний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суголосний — СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е. 1. Те саме, що співзву́чний. Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували, суголосні з тишею і теплом липневого вечора (С. Словник української мови у 20 томах
4. суголосний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Словник синонімів української мови
5. суголосний — СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е. 1. Те саме, що співзву́чний. Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Смолич, Мир.., 1958, 70); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Словник української мови в 11 томах