суголосний
ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Франко); Злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче (І. Рябокляч); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); — Хто вносить лад усюди живодайний, Вливає ритм у кожен рух і звук? Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (переклад М. Лукаша); З гармонічним рокотом з'являються в небі важкі літаки (О. Довженко); Могучі, стрійні акорди потрясли цілим організмом молодої дівчини (І. Франко).
ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В. Самійленко); Зразу писав тілько букви, малі і великі, самоголосні і суголосні (І. Франко).
Значення в інших словниках
- суголосний — су́голосний прикметник Орфографічний словник української мови
- суголосний — Гармонійний, р. зграйний; (з чим, чому) співзвучний. Словник синонімів Караванського
- суголосний — -а, -е. 1》 Те саме, що співзвучний. 2》 заст. Приголосний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суголосний — СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е. 1. Те саме, що співзву́чний. Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували, суголосні з тишею і теплом липневого вечора (С. Словник української мови у 20 томах
- суголосний — СУ́ГОЛОСНИЙ, а, е. 1. Те саме, що співзву́чний. Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Смолич, Мир.., 1958, 70); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Словник української мови в 11 томах