судденко
СУДДЕ́НКО, а, ч., розм. Син судді.
Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 207).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судденко — судде́нко іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- судденко — СУДДЕ́НКО, а, ч., розм. Син судді. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
- судденко — -а, ч., розм. Син судді. Великий тлумачний словник сучасної мови