судейський
СУДЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до суддя>́ 1.
З тяжкою бідою він зробив [склав] судейський екзамен (Фр., VII, 1951, 308).
2. Який служить у суді, судовому відомстві.
Лучалось інколи, прибіжить у село судейський панич, та хоч би й сам комісар, то дід так і лізе йому у вічі, як оса, так і грима, нікого не злякається (Стор., І, 1957, 157);
Учора ввечері.. приходить Стрімянов і Нимчасенко, чини судейські (Мирний, V, 1955, 326);
// у знач. ім. суде́йський, кого, ч. Той, хто служить у суді, судовому відомстві.
Послали [судді] судейського у той хутір, де жили брати (Стор., І, 1957, 50);
// Який належить, власт. судовим службовцям.
Судейський карман [кишеня] — що попівське черево (Укр.. присл.., 1963, 137);
Пан сліпця покликати велів І на судейський свій престіл [престол] засів (Фр., VIII, 1954, 380).
Значення в інших словниках
- судейський — СУДЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до суддя́ 1. З тяжкою бідою він зробив [склав] судейський екзамен (І. Франко). 2. Який служить у суді, судовому відомстві. Словник української мови у 20 томах
- судейський — -а, -е, заст. 1》 Прикм. до суддя 1). 2》 Який служить у суді, судовому відомстві. || у знач. ім. судейський, -кого, ч. Той, хто служить у суді, судовому відомстві. || Який належить, власт. судовим службовцям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судейський — Судейський, -а, -е 1) Судейскій. Осівся біля столу на судейську скамницю. Бубл. 2) Употреб. какъ сущ. Чиновникъ, служащій въ судѣ. Вони судейським не кажуть, не ймуть віри. Стор. І. 48. Словник української мови Грінченка