суденце

СУДЕ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до судно́¹.

[Запорожці:] Ой, по морю, по морю, Та по тихому Дніпру, Там плавало суденце, Помальоване денце (Н.-Лев., II, 1956, 464);

Від причалу відокремилось невеличке суденце і легко, мов листочок, загойдалось на хвилях (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 116);

*У порівн. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що заякорене суденце (Гончар, Циклон, 1970, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суденце — суде́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. суденце — СУДЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до судно́1. [Запорожці:] Ой, по морю, по морю, Та по тихому Дніпру, Там плавало суденце, Помальоване денце (І. Нечуй-Левицький); Від причалу відокремилось невеличке суденце і легко, мов листочок, загойдалось на хвилях (М. Словник української мови у 20 томах
  3. суденце — -я, с. Зменш.-пестл. до судно I. Великий тлумачний словник сучасної мови