1. Словник української мови в 11 томах

сумісний

СУМІ́СНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний.

Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний..: вінчаючись, перша ступнула на килим біля аналоя і на перших же днях їхнього сумісного життя ніжно сказала «ши» (Тют., Вир, 1964, 366);

// Який відбувається, проводиться спільно або водночас.

Для одержання високого врожаю силосної маси.. у багатьох господарствах застосували сумісні посіви кукурудзи з соєю та з іншими зернобобовими (Хлібороб Укр., 7, 1972, 5);

Сумісне внесення добрив.

2. Який можна поєднати, сполучити з чим-небудь.

Реформізм взагалі полягає в тому, що люди обмежуються агітацією за зміни, які не вимагають усунення головних основ старого, пануючого класу, — зміни, сумісні із збереженням цих основ (Ленін, 23, 1972, 84);

Мистецтво і злочин не сумісні! Мистецтво — це чесність, чистота і душевна краса! (Смолич, Театр.., 1946, 63);

Надійними, довговічними, рухливими, хімічно та біологічно сумісними мають бути.. штучні клапани (Наука.., 10, 1965, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумісний — сумі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сумісний — (- життя) спільний; (процес) одночасний; (- тканину) сполучний. Словник синонімів Караванського
  3. сумісний — [сум’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. сумісний — Сукупний, спільний, поєднаний, узгіднений, див. координувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. сумісний — СУМІ́СНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний.. Словник української мови у 20 томах
  6. сумісний — -а, -е. 1》 Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. || Який відбувається, проводиться спільно або водночас. Сумісне внесення добрив. 2》 Якого можна поєднати, сполучити з чим-небудь. Сумісні рівняння мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сумісний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови
  8. сумісний — Сумі́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сумісний — Сумісний, -а, -е Совмѣстный. Словник української мови Грінченка