1. Словник чужослів Павло Штепа

сумісний

Сукупний, спільний, поєднаний, узгіднений, див. координувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумісний — сумі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сумісний — (- життя) спільний; (процес) одночасний; (- тканину) сполучний. Словник синонімів Караванського
  3. сумісний — [сум’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. сумісний — СУМІ́СНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний.. Словник української мови у 20 томах
  5. сумісний — -а, -е. 1》 Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. || Який відбувається, проводиться спільно або водночас. Сумісне внесення добрив. 2》 Якого можна поєднати, сполучити з чим-небудь. Сумісні рівняння мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сумісний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови
  7. сумісний — Сумі́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сумісний — СУМІ́СНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний.. Словник української мови в 11 томах
  9. сумісний — Сумісний, -а, -е Совмѣстный. Словник української мови Грінченка