1. Словник української мови в 11 томах

суперечність

СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

1. Становище, при якому що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя.

Суперечність між творчою природою процесу праці і умовами, в які вона поставлена, особливо загострена при капіталізмі (Ком. Укр., 6, 1960, 54);

Суперечність між велетенськими завданнями комуни в майбутньому і реальними можливостями, що вона їх мала на зорі свого життя, ця суперечність була надто глибока (Мик., II, 1957, 471).

2. перев. мн. Протилежність інтересів (звичайно суспільних, класових).

Початок XIX ст. в суспільному житті Росії відзначився загостренням класових суперечностей, зумовлених тяжким кріпосницьким гнітом (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 7);

При соціалізмі і комунізмі, де нема експлуатації людини людиною, відсутні антагоністичні суперечності і класова боротьба (Наука.., 8, 1959, 2).

3. рідко. Властивість за знач. супере́чний 1.

Критик [І. Франко] правильно підкреслював суперечність письменника [Л. Толстого] і реакційність його світогляду, яка особливо виявилась після пережитої ним духовної кризи (Рад. літ-во, 3, 1957, 48).

4. заст. Заперечення (у 2 знач.).

[Золотиицький:] Надто вимовна і до суперечності скваплива зробилася [Наталя]! (Гр., II, 1963, 548);

Єремія не зносив суперечності, і в душі його вже закипіло (Н.-Лев., VII, 1966, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суперечність — супере́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. суперечність — Суперечливість, противенство, д. контроверсія, зап. протиріччя; (у поглядах) незгідність, неузгодженість, розбіжність. Словник синонімів Караванського
  3. суперечність — Див. діалектика. Енциклопедія політичної думки
  4. суперечність — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Становище, при якому що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя. Словник української мови у 20 томах
  5. суперечність — -ності, ж. 1》 Становище, за якого що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя. 2》 перев. мн. Протилежність інтересів. 3》 рідко. Властивість за знач. суперечний 1). 4》 заст. Заперечення (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суперечність — В логіці відношення між двома судженнями (чи іменами), з яких одне є запереченням ін.; система чи теорія є суперечливою, якщо включає хоча б одну пару суперечливих суджень. Універсальний словник-енциклопедія
  7. суперечність — СУПЕРЕЧНІСТЬ — у загальному вигляді взаємовиключення протилежностей, у світі людини — боротьба їх носіїв: класів, станів, груп, осіб. Залежно від специфіки протилежностей розрізняють С. формально-логічні і діалектичні. Філософський енциклопедичний словник
  8. суперечність — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст. Словник синонімів української мови
  9. суперечність — Супере́чність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)