суперечність

Значення в інших словниках

1. суперечність — супере́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. суперечність — Суперечливість, противенство, д. контроверсія, зап. протиріччя; (у поглядах) незгідність, неузгодженість, розбіжність. Словник синонімів Караванського
3. суперечність — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Становище, при якому що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя. Словник української мови у 20 томах
4. суперечність — -ності, ж. 1》 Становище, за якого що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя. 2》 перев. мн. Протилежність інтересів. 3》 рідко. Властивість за знач. суперечний 1). 4》 заст. Заперечення (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суперечність — В логіці відношення між двома судженнями (чи іменами), з яких одне є запереченням ін.; система чи теорія є суперечливою, якщо включає хоча б одну пару суперечливих суджень. Універсальний словник-енциклопедія
6. суперечність — СУПЕРЕЧНІСТЬ — у загальному вигляді взаємовиключення протилежностей, у світі людини — боротьба їх носіїв: класів, станів, груп, осіб. Залежно від специфіки протилежностей розрізняють С. формально-логічні і діалектичні. Філософський енциклопедичний словник
7. суперечність — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст. Словник синонімів української мови
8. суперечність — Супере́чність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. суперечність — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Становище, при якому що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протиріччя. Словник української мови в 11 томах