1. Словник української мови в 11 томах

суперництво

СУПЕ́РНИЦТВО, а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь.

Почалися скарги на безторжя, на панські фільварки і на суперництво шляхти на ринках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 302);

— Що я поет — це Павлусь сказав у жарт.. — Значить, у нас нема ніяких підстав для суперництва, і ми станемо друзями, — сказала, всміхаючись, Леся (Бурл., Напередодні, 1956, 22);

Ініціатива і змагання — поняття споріднені. Суперництво у праці неможливе без повсякденного прояву ініціативи, воно живиться нею (Рад. Укр., 24.ХІ 1974, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суперництво — супе́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. суперництво — КОНКУРЕНЦІЯ, змаг|ання|, п! БОРНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. суперництво — СУПЕ́РНИЦТВО, а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Почалися скарги на безторжя, на панські фільварки і на суперництво шляхти на ринках (З. Тулуб); – Що я поет – це Павлусь сказав у жарт .. Словник української мови у 20 томах
  4. суперництво — -а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суперництво — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил. Словник синонімів української мови