сурмар
СУРМА́Р, я́, ч. Те саме, що сурма́ч.
Ми плекали розплату. Захрипли в бою сурмарі, А полкам не видать ні кінця, ані краю, ні ліку (Мал., Битва, 1943, 128);
*Образно. Гудуть вітри в широкім світі — Молодого травня сурмарі (Шпорта, Мужність, 1951, 95).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сурмар — сурма́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сурмар — див. оповісник Словник синонімів Вусика
- сурмар — Сурмач, див. трубач Словник чужослів Павло Штепа
- сурмар — СУРМА́Р, я́, ч. Те саме, що сурма́ч. Ми плекали розплату. Захрипли в бою сурмарі, А полкам не видать ні кінця, ані краю, ні ліку (А. Малишко); * Образно. Гудуть вітри в широкім світі – Молодого травня сурмарі (Я. Шпорта). Словник української мови у 20 томах
- сурмар — -я, ч. Те саме, що сурмач. Великий тлумачний словник сучасної мови