сусідонька
СУСІ́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до сусі́дка.
Я не вміла чарувати, ані моя мати, Навчила мя [мене] сусідонька із третьої хати (Коломийки, 1969, 209);
В нашої сусідоньки Новосілля нині. Хати ставили нові. Перша хата — удові! (Мур., Лірика, 1954, 91).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусідонька — сусі́донька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сусідонька — СУСІ́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до сусі́дка. Я не вміла чарувати, ані моя мати, Навчила мя [мене] сусідонька із третьої хати (з народної пісні); В нашої сусідоньки Новосілля нині. Хати ставили нові. Перша хата – удові! (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
- сусідонька — -и, ж. Пестл. до сусідка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сусідонька — Сусідонька, сусідочка, -ки ж. ум. отъ сусідка. Словник української мови Грінченка