1. Словник української мови в 11 томах

суть

СУТЬ, і, ж. Найголовніше, основне в кому-, чому-небудь; зміст, основа.

Суть міжнародних відносин при капіталізмі: відкрите грабування слабого — розкривається з цілковитою ясністю (Ленін, 20, 1971, 231);

В крамниці було повно люду;.. незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб., І, 1955, 253);

Блаженко в коротких словах доповідає суть справи (Гончар, III, 1959, 85);

Виноградському належить честь розкриття суті біохімічного процесу — нітрифікації, при якому кінцевий продукт розкладу білків — аміак перетворюється в азотну кислоту (Наука.., 9, 1956, 33);

Буржуазна демократія за своєю суттю — обмежена і лицемірна (Ком. Укр., 4, 1959, 11).

Говори́ти (відповіда́ти) по су́ті — говорити (відповідати) про головне, суттєве, не відхиляючись від основної теми.

Оксен торкнув Гната пужалном по чоботі: — Говори по суті! Що ти мелеш? (Тют., Вир, 1964, 178);

Він через силу приховував розгубленість, відчуваючи на собі погляди юрби, хоч, власне кажучи, і відповісти по суті йому не було чого (Довж., І, 1958, 462);

По су́ті [спра́ви] — насправді; в дійсності.

Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті — ще ближче зійшовся з військовими (Кучер, Голод, 1961, 201);

По суті, нічого ще не зроблено в житті,.. всі оті будовані і незбудовані твої кораблі, вони всі попереду (Гончар, Тронка, 1963, 246);

Треба було відбудувати, а по суті заново створити промисловість і сільське господарство (Колг. Укр., 11, 1957, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суть — Суть: — є [45] Словник з творів Івана Франка
  2. суть — (найістотніше в чомусь) головне, сумність, зміст, значимість. Словник синонімів Полюги
  3. суть — суть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. суть — Зміст, ОСНОВА, квінтесенція раціональне зерно, внутрішня природа, альфа і омега, ФР. корінь, душа, сила, штука <н. ось у чім штука!>, (речей) природа, єство, сутність Словник синонімів Караванського
  5. суть — див. есенція, квінтесенція Словник чужослів Павло Штепа
  6. суть — СУТЬ, і, ж. Найголовніше, основне в кому-, чому-небудь; зміст, основа. В крамниці було повно люду; .. незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Блаженко в коротких словах доповідає суть справи (О. Словник української мови у 20 томах
  7. суть — Вони є Словник застарілих та маловживаних слів
  8. суть — -і, ж. Найголовніше, основне в кому-, чому-небудь; зміст, основа. Говорити (відповідати) по суті — говорити (відповідати) про головне, суттєве, не відхиляючись від основної теми. По суті [справи] — насправді; в дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. суть — СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст. Словник синонімів української мови
  10. суть — Суть, су́ті, -ті, -ттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. суть — Бути, єсьм, єси, єсть и є, єсьмо, єсте, суть, прош.: був, була, було гл. 1) Быть, существовать. Ти єси син мій. Єв. Мт. І. 11. Їдь, кобило, хоть єсь три дні не їла. Ном. № 9989. Дурень їсь, Гриню. Ном. № 8563. Єсть карії очі — як зіроньки сяють. Шевч. Словник української мови Грінченка