сутяжник
СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.
[Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Стор., І, 1957, 299);
Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сутяжник — сутя́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- сутяжник — -а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. Великий тлумачний словник сучасної мови