1. Словник української мови у 20 томах

сутяжник

СУТЯ́ЖНИК, а, ч.

Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.

[Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко);

Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сутяжник — сутя́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сутяжник — -а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Стор. Словник української мови в 11 томах