схвачувати
СХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СХВАТИ́ТИ, схвачу́, схва́тиш, док., перех. і без додатка, розм., рідко. Те саме, що схо́плювати.
За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Котл., І, 1952, 182);
Розбивши голою рукою скло, схватив [полонений] гострий шматок його і почав полосувати ним руку собі (Ю. Янов., І, 1958, 209);
Не кажи «злодій», поки за руку не схватив (Номис, 1864, № 11118);
Неначе диких звірів, схвачували вони [жандарми] молодих хлопців і гнали в місто (Ірчан, II, 1958, 188);
— Мене схватили і зв’язаного повели у город та прямісінько у острог (Кв.-Осн., II, 1956, 296);
Схватили парубки Гордія і, як велику каменюку, кинули в яму (Ірчан, II, 1958, 35);
// безос.
Застудилася [Катря] тяжко. Уже ввечері була й почула себе недобре, а вночі як схватило: і морозило, і в жар кидало (Головко, II, 1957, 361).
Значення в інших словниках
- схвачувати — схва́чувати дієслово недоконаного виду схоплювати розм., рідко Орфографічний словник української мови
- схвачувати — Хапати, хапнути, хапанути, вихоплювати, вихопити, повихоплювати, захоплювати, захопити, позахоплювати, нахоплювати, нахапати, нахопити, понахоплювати, обхоплювати, обхопити, пообхоплювати, охоплювати, охопити, поохоплювати, перехоплювати, перехопити... Словник чужослів Павло Штепа
- схвачувати — СХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СХВАТИ́ТИ, схвачу́, схва́тиш, док., кого, що і без прям. дод., розм., рідко. Те саме, що схо́плювати. За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (І. Словник української мови у 20 томах