ськання
СЬКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ська́ти і ська́тися.
[Шкандибиха:] Свекрусі може б коли і в голову треба заглянути, — дарма! Хай свекруху хоч і нужа з’їсть! [Карпо:] То я її, мамо, піду покличу, щоб піськала [поськала] вам. [Шкандибиха:] Нужне [потрібне] мені її ськання, — куди пак! (Мирний, V, 1955, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ськання — ська́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- ськання — СЬКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ська́ти і ська́тися. [Шкандибиха:] Свекрусі може б коли і в голову треба заглянути, – дарма! Хай свекруху хоч і нужа з'їсть! [Карпо:] То я її, мамо, піду покличу, щоб піськала [поськала] вам. Словник української мови у 20 томах
- ськання — -я, с., розм. Дія за знач. ськати і ськатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ськання — Ська́ння, -ня с. Исканіе (въ головѣ). КС. 1890. V. 339. Грин. III. 82. Словник української мови Грінченка