сюдою
СЮДО́Ю, присл., розм.
1. Цією дорогою, цим шляхом; у цьому напрямку.
[Гострохвостий:] Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Н.-Лев., IX, 1967, 240);
— Сюдою ближче, Ірцю, — вказала рукою Лаура (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 196).
Тудо́ю й сюдо́ю див. тудо́ю.
2. У місце, назване раніше або відоме з наявної ситуації.
— Розстріляли, сучі сини. Ось, бачите, дірка. Сюдою увійшла [куля], а сюдою ось вийшла (Довж., І, 1958, 344).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сюдою — сюдо́ю прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- сюдою — пр., цією дорогою <�шляхом> у цьому напрямі, у цьому місці Словник синонімів Караванського
- сюдою — СЮДО́Ю, присл., розм. 1. Цією дорогою, цим шляхом; у цьому напрямку. [Гострохвостий:] Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (І. Нечуй-Левицький); – Сюдою ближче, Ірцю, – вказала рукою Лаура (М. Ю. Тарновський). Словник української мови у 20 томах
- сюдою — присл., розм. 1》 Цією дорогою, цим шляхом; у цьому напрямку. 2》 У місце, назване раніше або відоме з наявної ситуації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сюдою — Сюдою нар. Этой дорогой, этимъ путемъ, въ этомъ направленіи. Чи не бачив парубка і дівки, чи не йшли сюдою? Рудч. Ск. І. 147. Йди правдою, то скрізь тобі шляшок битий: чи тудою, чи сюдою, чи на схід сонця, чи на захід. МВ. (КС. 1902. X. 142). Словник української мови Грінченка