сюркання
СЮ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. сю́ркати і звуки, утворювані цією дією.
Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сюркання — сю́ркання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сюркання — -я, с. Дія за знач. сюркати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сюркання — СЮ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. сю́ркати і звуки, утворювані цією дією. Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах