сюсюкання
СЮСЮ́КАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сюсю́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.
2. перен., розм. Дія за знач. сюсю́кати 2.
Він [Ю. Яновський] дуже любив дітей, але, розмовляючи з малечею,.. уникав солоденького сюсюкання та фальшивого підробляння під дитячу мову, яке завжди чудесно розпізнає ота мила людська дрібнота (Рильський, Веч. розмови, 1964, 194);
Я вже помітив у Варвари Георгіївни ще одну хорошу рису: вона вміє, коли треба, розмовляти з учнями, як з рівними, бути з ними товариською без фальшивого сюсюкання (Гур., Новели, 1951, 201).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сюсюкання — сюсю́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сюсюкання — СЮСЮ́КАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сюсю́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. 2. перен., розм. Дія за знач. сюсю́кати 2. Він [Ю. Яновський] дуже любив дітей, але, розмовляючи з малечею, .. Словник української мови у 20 томах
- сюсюкання — -я, с. 1》 Дія за знач. сюсюкати 1) і звуки, утворювані цією дією. 2》 перен., розм. Дія за знач. сюсюкати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови