сягати

СЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СЯГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех.

1. Рухаючись, доходити, доїжджати до якого-небудь місця; добиратися кудись.

Селяни знову орали зарослі бур’янами ниви, розчищали для полів ліси й просували землеробство все далі на північ, куди не сягали татаро-монгольські загарбники (Іст. СРСР, І, 1957, 79);

Це вже були добре знайомі Данькові місця, в дитинстві він не раз сягав сюди на лісові свої промисли по хміль та по кислиці (Гончар, II, 1959, 137);

Вирішено було не розсипатися, як раніше, по самарських хуторах, не зупинятися по колоніях, а пробиватися далі, в глибінь Таврії, сягнути самої Каховки (Гончар, І, 1959, 5);

// Поширюючись, доходити до кого-, чого-небудь (про звуки, світло і т. ін.).

До неба сягають звуки чудові (Коцюб., І, 1955, 429);

Хоч промені сонця ще не сягали сюди, земля помалу теплішала (Петльов., Хотинці, 1949, 8);

Ні людський гомін, ані стукіт До мене не сягали (Вирган, В розп. літа, 1959, 240);

Червоне світло сягнуло Волги і раптом ковзнуло по холодній поверхні великої ріки (Собко, Вогонь.., 1947, 51);

Коли звечоріло зовсім, зблиснули вогнем батареї з Турецького валу, і могутні прожектори, розтинаючи простір, сягнули з-під хмар.. кудись у глибінь принишклих, переповнених військами степів (Гончар, II, 1959, 406);

// Доходити до кого-небудь, ставати відомим, поширюватися (про славу, чутки і т. ін.).

Сказано: хороша слава сягає далеко, а погана — ще далі (Барв., Опов.., 1902, 368);

Далеко за межі нашої Батьківщини сягнула слава Інституту електрозварювання (Веч. Київ, 27.XI 1968, 2);

// Доторкатися, дотягуватися до чого-небудь.

— Здоровий [дядько] — до сволока головою сягав (Стельмах, II, 1962, 405);

Два широкі вікна виходили на Володимирську вулицю, і молоді каштани.. сягали кронами якраз до луток (Смолич, Мир.., 1958, 81);

Він встав з-за столу і простягся на лаві, сягнувши довгими ногами аж до протилежної стіни (Коцюб., І, 1955, 201).

◊ Корі́нням сяга́ти в гли́боку давнину́ (в дале́ке мину́ле); Сяга́ти в глибочі́нь (в далечі́нь, в глибину́) вікі́в (столі́ть) — вести свій початок з дуже давніх часів.

Історія східних слов’ян своїм корінням сягає в глибоку давнину (Іст. укр. літ.. І, 1954, 25);

Вірмено-українські літературні, музичні, театральні зв’язки своїм корінням сягають у далеке минуле, але вони особливо зміцніли в роки Радянської влади (Рад. Укр., 19.IV 1967, 3);

В глибочінь віків сягає історія російського народу (Рильський, III, 1956, 8);

Історична дружба російського та українського народів сягає в глибочінь століть (Рад. Укр., 25.XI 1956, 1);

В глибину віків сягає історія застосування людиною рослин для боротьби з хворобами (Хлібороб Укр., 1, 1970, 44);

Па́м’ять сяга́є (сяга́ла) куди — хто-небудь згадує, згадував щось.

Скільки сягає його пам’ять у час дитинства — усе не вбачає він себе щасливим (Коцюб., І, 1955, 21);

Він знав усіх у селі, знав історію кождої хати,.. а пам’ять його сягала хоч недалеко, а все-таки пару літ поза 1848 рік (Фр., III, 1950, 201);

Скі́льки (куди́) о́ко сяга́є; Скі́льки о́ком сягне́ш див. о́ко¹;

Скі́льки сяга́в (сягне́) зір див. зір;

Сяга́є (сяга́в і т. ін.) ро́зум; Сяга́є (сягав і т. ін.) ро́зумом — хтось доходить до розуміння чого-небудь.

Тепер і до них, до заглиблених в безвість галактик, сягає твій розум. Але чи справді сягає? Чи справді наш розум всесильний, всемогутній? (Гончар, Тронка, 1963, 20);

Сяга́ти (сягну́ти) ду́мкою (думка́ми, ду́мами) куди — замислюватися, зосереджуватися в думках на чомусь, багато думати про що-небудь.

[Лукерія Степановна:] Де ж це Олеся? Не любить вона нашої розмови, все кудись далеко думками сяга, аж за хмари! (Кроп., II, 1958, 336);

Так повелося: напередодні новорічного свята люди підсумовують зроблене і водночас сягають думками в майбутнє, вірячи, що воно принесе нові радощі, нові перемоги (Веч. Київ, 31.XII 1966, 1);

Третій [поет] думами сягає аж за море (П. Куліш, Вибр., 1969, 369);

Якщо зрозуміти до кінця історичну роль нашої соціалістичної Батьківщини.. і з цих позицій сягнути думкою в простори минулих століть, тоді без перебільшення можна сказати: найзначнішою подією всього XVII століття була визвольна війна українського народу і возз’єднання його з великим російським народом в єдиній державі в 1654 році (Довж., III, 1960, 74);

— Я не спав цієї ночі, а поговорив з тобою, мій маленький сину, уявивши тебе дорослим, сягнувши думкою вперед на 15-20 літ (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 30);

Сяга́ють (сяга́ли) думки́ куди — хто-небудь думає про щось, зосереджує свої думки на чомусь.

Він іде і згадує читане, і не знати, як далеко сягають зараз його думки (Жур., Опов., 1956, 90);

Його думки линули все вище та вище, за ті гори, все далі та далі, за ті степи, сягали далеко-далеко, до пишного Криму (Н.-Лев., VII, 1966, 19).

2. Доходити до якого-небудь рівня, якоїсь межі (про розмір, вагу, кількість і т. ін.).

Юзина спідничка ледве сягала за коліна Дарці (Л. Укр., III, 1952, 643);

Показники [Андрія] ніяк не сягали вище 100-110 процентів (Гур., Новели, 1951, 75);

Тепер вона знала, що пірамідальна тополя сягає до сорока метрів заввишки (Жур., Звич. турботи, 1960, 86);

Мороз сягав десь за тридцять і люто пощипував щоки (Коз., Блискавка, 1962, 258);

Від першої напруги заскрипіли ворота споруди. Вода швидко сягнула на нуль і зростала далі (Ле, Міжгір’я, 1953, 275);

У 1900 році населення Землі становило 1 мільярд 600 мільйонів чоловік. У 1960-му чисельність людства сягнула 3-х мільярдів (Наука.., 2, 1967, 11);

// Доходити до високого або найвищого рівня.

Далеко сягнула наука вперед, полегшила працю хлібороба, примусила землю щедріше родити (Минко, Повна чаша, 1950, 91);

— Наша техніка, культура сягнуть нечуваних висот… (Кач., Вибр., 1953, 259).

3. Добиваючись, діставати, одержувати бажане, іноді й важкодоступне.

— Дивлюсь оце на вас і думаю: адже вони такі ж хлопські сини, як і я, а дивись, як високо сягнули — університет! (Кол., Терен.., 1959, 204);

Плине наш державний гордий корабель, До мети своєї впевнено сягнувши (Бажан, Роки, 1957, 222);

Ми ті, що, сягнувши вершини прогресу, — В степах засвітили вогні Дніпрогесу (С. Ол., Вибр., 1957, 30).

4. Тягнутися, розташовуватися в якому-небудь напрямку.

Держава Александра [Македонського], яка сягала від Інду до Дунаю, була найбільшою з усіх тих, які існували до неї (Іст. стар. світу, 1957, 140);

Катер ішов уздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (Багмут, Щасл. день.., 1959, 128);

Сягає на сотні кілометрів кримський степовий пейзаж (Рад. Укр., 8.VІІ 1961, 2).

5. Простягати руку (руки) за чим-небудь.

Жан.. підвівся і, не кажучи й слова, сягнув по вино, щоб налити свій келишко [келишок] до нового тосту (Фр., І, 1955, 320);

Одіо сягнув рукою телефону. — Алло! Поліційна станція? Так, так. Мені начальника… (Кулик, Записки консула, 1958, 78);

Пан прокурор закінчив і.. сягнув за годинником (Козл., Сонце.., 1957, 146);

// Спрямовувати, опускати руку (руки) в що-небудь, щоб дістати щось.

[Річард:] Що вам, Чарлі? [Чарлі:] Я таткові давав фігурку вашу.. Так от я вам приніс її назад. (Сягає рукою до торбинки) (Л. Укр., III, 1952, 87);

Він навіть за тою ж самою звичкою і керований тим же самим діловим почуттям сягнув рукою в шухляду, щоб витягти блокнот-щоденник (Тют., Вир, 1964, 329).

6. заст. Робити кроки, стрибки.

Цибатий, здоровенний, сягав [Тимофій] ногами.., як бузьок [бузько] (Хотк., II, 1966, 382);

Іван Петрович хутко сягнув по сходах і відчинив двері в апаратну залу (Сам., II, 1958, 243);

*Образно. Коли блиснуло багряне полум’я, сягнув чорний стовп диму — і охнув важкий вибух (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456).

7. заст. Бути достатнім для чого-небудь; вистачати.

Узяла карбованця грошей,— думка, бач, така, що стане й на оливу;.. й не сягнуло (Сл. Гр.).

8. тільки док. Сильно вдарити.

Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом, Аби лівий бік [князю] пробить (Фр., XIII, 1954, 369).